КамIнний хрест



Категории Василь Стефаник ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Вiдколи Iвана Дiдуха пам'ятали в селi, вiн впрягався разом iз конем i виконував усяку роботу нарiвнi з ним, але коня жалiв бiльше, нiж себе. Десять рокiв вiдслужив Iван в армiï, коли повернувся, то вже не застав батькiв живими. У спадок йому дiстався шматок найгiршоï в селi землi — на пiщаному горбi. Там нiхто не орав i не сiяв, а Iван взявся те робити. Конем пiдвозив гнiй до горба, а тодi сам його виносив на гору. Працював так тяжко, що перегнувся, звали його на селi Переломаним. Хоч горб i переламав селянина, але кинути його було жаль. Господар обгороджував свою дiлянку, обгортав ïï грудками, щоб дощ не змивав гнiй. Так i провiв усе життя на тому горбi. Гостей у Iвана повна хата, бо вiн на вимогу жiнки й дiтей спродав усе й зiбрався ïхати з родиною до Канади. Зiбрав Iван цiле село, прощався, вдивлявся в знайомi й рiднi обличчя, хотiв запам'ятати, зичив здоров'я, для кожного в нього знайшлося тепле слово. Сердився лише на дружину, що плакала, адже то не вiн ïï на старiсть гнав з хати в далекi краï. Сам не приховував журби: Люди, такий туск (сум), такий туск, що не памнєтаю, що си зо мнов робить!  Пригощаючи гостей, Iван розповiдає, що сини його письменнi, дiстали якогось листа й карту, та й заговорили про Канаду. Адже землi мало, дiлити нiчого, то треба йти в наймити, а вони не хочуть. Батько розумiв синiв, але жаль було своєï землi, обробленоï, щедро политоï потом. Селяни розраджували його, говорили, що а такою бiдною на врожай землею горювати нiчого. Iвана тривожило ще й те, що молодь вiдвертається вiд землi, не хоче на нiй працювати.  Дiдух залишає грошi молодому й поважному чоловiку Якову, щоб найняв службу в церквi, як почують, що ïх не стало. Друге прохання було таке, щоб люди, йдучи повз його землю, вважали на кам'яний хрест, який вiн поставив на пам'ять про себе, адже невiдомо, в якiй землi йому доведеться лежати. Кум Михайло за всiх вiдповiв, що, звичайно, вони пошанують хрест, адже Iван — добрий чоловiк, нi з ким не сварився, чужого не займав, був порядним чоловiком. Як виходили з хати ïхати, пiднявся плач. Iван, ухопивши дружину, пустився з нею в танок, страшний такий танець. Мати вчепилася за порiг, сини ледве ïх обох винесли з хати. Проводжаючi спинилися бiля хреста, поставленого Дiдухом. Iван i каже: — Видиш, стара, наш хрестик? Там є вiдбито i твоє намено. Не бiси, є i моє i твоє...   Коментар У новелi В. Стефаника Камiнний хрест психологiчно вмотивовано розкривається трагедiя емiграцiï украïнцiв за кордон. Безземелля, нужда змушували селян захiдноукраïнських земель масово емiгрувати за океан у пошуках вiльноï землi й кращоï долi. Багато з них гинули i в дорозi, i в чужих краях. Важко було Дiдуховi наприкiнцi життя покидати назавжди рiдну землю, политу потом i кров'ю, але вiн це робить заради майбутнього дiтей. На згадку про себе ставить на своïй землi кам'яний хрест. Хрест — не лише конкретна реалiя, а й символ тяжкоï працi хлiбороба (нести свiй хрест). На прив'язанiсть героя до землi вказує навiть його прiзвище — Дiдух (снiп пшеницi, жита). Твiр написаний у модернiстичнiй манерi. ВАСИЛЬ СТЕФАНИК (1871-1936)   Василь Стефаник народився в с. Русовi (тепер Iвано-Франкiвська область) у родинi заможного селянина. Навчався в Коломиï в польськiй гiмназiï, брав участь у роботi гурткiв молодi, органiзовував для  i селян громадськi читальнi. Почав писати. Через звинувачення у не легальнiй громадсько-культурнiй роботi змушений був перевестися на навчання в Дрогобицьку гiмназiю. Там вiн знову зайнявся громадською дiяльнiстю, познайомився з I. Франком. У 1892 роцi Стефаник закiнчив гiмназiю i вступив на медичний факультет Кракiвського унiверситету, але замiсть навчання медицини цiлком присвятив себе лiтературному та громадському життю Кракова. Приєднався до радикальноï партiï, надрукував низку статей. Поезiï в прозi, написанi ним, видавцiв не зацiкавили, i вiн знищив рукопис. У 1899 роцi в Чернiвцях вийшла у свiт перша збiрка новел Синя книжечка, яка принесла В. Стефаниковi загальне визнання. Лiтературною подiєю була визнана й друга збiрка письменника — Камiнний хрест. Потiм були виданi збiрки Дорога, Моє слово, Вона — земля й iншi. В останнi роки життя В. Стефаник, живучи в с. Русовi, займався звичайною хлiборобською працею, а у вiльний час продовжував писати художнi твори.

Метки Камiнний хрест, ВАСИЛЬ СТЕФАНИК, УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА 10-х РОКIВ XX СТ., Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА 10-х РОКIВ XX СТ, УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА, 10-х РОКIВ, XX СТ, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
КамIнний хрест